Любовная лирика

Я вдыхаю в себя этот спертый воздух пустых больниц,
Пыль замороженных серых улиц,

В серо-красном мороке снов,
Одной пусто здесь без тебя.
Раздели мою боль, мой рай.

Трьома акордами по клавішах роялю
вона відтворює сонет своєї долі,

 Коли сади каблучки з діамантів

На рученьки тендітні одягнули,

 Краплинка неба впала на долоню,

Зіжмакавши сльозинку із зорею.

 Ніч відкрила зіркові брами,

Інкарнація світу в очах.

Чи можлива любов між нами?

 Щось згубилося, щось зосталося,

Тільки разом буть нам не вдалося.

Нічка плакала під серічкою,

 Слова лягають вперто на папір,

Та я боюся випустити мрію.

Стихія. Гріх. Молитва. Ти повір,

 Спустилась ніч шляхетно за звори,

Токнулась площ міських очима неба.