Универсальная лирика

По золотым цепочкам забираться в небо
А по ночам загадки твоих глаз-зеркал

Я бачу світло… мимоволі
В нічній пітьмі мої вуста,
Шепочуть… і летять на волю
Давно забуті ці слова…

Начался и кончился
...............................почти одновременно
...............................................................праздник.

І літо - не літо, і сни наче паморозь в травні:
Такі ж недоречні і пальці холонуть ураз.

Не питай, де мене носило
Всі ці весни, роки, літа,
Я вже зовсім не маю сили,
Я змінилася, я не та.

Чорна сукня впаде до ніг,
розпочата одна з історій.
Конфетті – тільки штучний сніг,

Мовчи і слухай. Пальцями торкнусь
До губ твоїх. Наказую: ні звуку.
Мені цей шум - така пекельна мука.

Божеволіє Осінь, відчувши зимове свавілля,
Місто спить тисячами, мільйонами сірих домів,

* * *
__________________ Стёртые грани.
__________________ В сумерках дремлют миры
__________________ Мрака и Света.

К. Реуцкому

Слово – это лодка. Помоги,
Подгони её под бережок
Губ моих, где слово на двоих –