Ніч відкрила зіркові брами,

Інкарнація світу в очах.

Чи можлива любов між нами?

Ти же вріс до землі... А я - птах...

Тане свічки тендітне тіло,

Перетворює серце в віск,

Бо кохання наше зотліло,

Як у виміри інші міст.

Місяць марно чаклує. Пізно.

Ці чуття - це священний гріх.

Навіть небові стало слізно,

Що разом нам не бути повік.