Нехай

Я бачу світло… мимоволі
В нічній пітьмі мої вуста,
Шепочуть… і летять на волю
Давно забуті ці слова…

Нехай живе завжди надія
Допоки кров тече жива,
Нехай душа добру радіє,
Адже так мало тут добра…

Мовчи… ти маєш розуміти,
Що ця ідея не нова…
Коли даруєш ти їй квіти…
Коли шепочеш їй слова…

Кохаєш, бачу я, кохаєш,
Тремтиш, як вранішня роса,
Вві сні малюєш і не знаєш,
Яка в тобі живе краса…

А я? А я гранітна скеля…
Твої лиш повторю слова,
Моя земля – твоя оселя,
Твоя душа в мені жива…

5.03.08