Спустилась ніч шляхетно за звори

 Спустилась ніч шляхетно за звори,

Токнулась площ міських очима неба.

Мені хвилину щастя повтори,

А іншого нічого більш не треба.

Довкола сни на капищих планет,

В обріту шалу палко треться кожний.

Простує час потоками вперед,

Та згадки він забрати неспроможний.

Із вирію десь пітьма навпростець

Крізь обрії прилинула бузкові.

Жагу чуттів... весну.... душі вінець...

Усе віддам тобі за мить любові.